Логопедія

Логопе́дія — це наука про порушення мови, про методи їх попередження, виявлення й усунення засобами спеціального навчання і виховання.

Логопедія вивчає причини, механізми, симптоматику, перебіг, структуру порушень мовленнєвої діяльності, систему корекційного впливу.

Термін «логопедія» походить від грецьк. Logos — слово, мова і Paideia — навчання. 

Предмет логопедії — порушення мови і процес навчання і виховання осіб з порушеннями мови.

Об'єкт логопедії — людина з порушеннями мови.

 Логопедія (поряд з олігофренопедагогікою, тифлопедагогікою, сурдопедагогікою) є галуззю спеціальної педагогіки (дефектології). 

У структуру логопедії входять логопедія дошкільна, шкільна і логопедія підлітків і дорослих.

 Мета логопедії — розробка системи подолання і профілактики мовних розладів, а також вивчення, навчання, виховання людей з порушеннями мови.

Логопедія розглядає порушення мовлення з точки зору попередження та подолання засобами спеціально організованого навчання і виховання, тому її відносять до спеціальної педагогіки.

Вчитель-логопед – педагог, який займається усуненням вад мовлення дітей і дорослих.

Логопед працює у логопедичних закладах системи міністерств освіти і науки, охорони здоров’я, соціального забезпечення, на логопедичних пунктах при загальноосвітніх школах, у спеціальних школах-інтернатах для дітей з важкими вадами мовлення, у спеціальних дошкільних закладах для дітей з вадами мовлення та спеціальних групах для дітей із недоліками мовлення у дитячих дошкільних установах, у логопедичних та слухо-мовленнєвих кабінетах при поліклініках, психоневрологічних диспансерах та інших медичних закладах.

Вчитель-логопед повинен уміти:

- розробляти оптимальну педагогічну стратегію, проектувати шляхи навчання та виховання кожної дитини з мовленнєвими вадами;

- діагностувати та фіксувати стан мовленнєвого розвитку дітей і відповідну динаміку;

- проводити навчально-виховну, корекційну роботу з дітьми, що мають мовленнєві вади, ефективно застосовувати професійні знання в практичній діяльності;

- забезпечувати сприятливі умови для продуктивного засвоєння дітьми відповідних спеціальних програм з урахуванням виду мовленнєвого порушення, вікових, індивідуальних психофізичних особливостей дітей;

- вести відповідну психолого-педагогічну та статистичну документацію;

- використовувати принципи педагогічної етики, поважати дитячу гідність, захищати дітей від будь-яких форм фізичного або психічного насильства;

- постійно підтримувати зв’язки з батьками, надавати їм консультативну допомогу з питань освіти та психофізичного розвитку дітей;

- систематично підвищувати фаховий рівень і педагогічну майстерність;

- володіти культурою спілкування, відповідними способами та формами.

Вчитель-логопед повинен знати:

• основи чинного законодавства України стосовно психолого-педагогічноїорганізації та надання допомоги дітям із порушеннями психофізичного розвитку, державну мову;
• загальні та спеціальні науково-теоретичні відомості зі спеціальності «дефектологія, логопедія» в обсязі вищої педагогічної освіти;
• цілі, принципи, методику і змістове наповнення навчання та виховання дітей із мовленнєвими порушеннями;
• нормативно-правову базу роботи вчителя-логопеда;
• про сучасні досягнення спеціальної дефектологічної, у тому числі й логопедичної, науки та практики.