В гостях у казки
Заняття
«Педагогічна пісочниця» - ігровий засіб для розвитку дрібної моторики, фонематичного сприймання при диференціації звуків, букв Р, Л
Автор Трішина В. М.
вчитель вищої кваліфікаційної категорії, старший вчитель логопедичного пункту при Яготинському НВК №2 Яготинської районної ради Київської області
Мета: Вчити дітей розрізняти звуки [р] – [л] на слух, у вимові та на письмі.
Знаходити місце цих звуків у словах (початок, кінець, середина). Закріпити поняття «голосний», «приголосний», «твердий», «м’який», «звук», «буква», «ділення» слів на склади. Удосконалення навичок звуко-буквенного аналізу та синтезу. Розвивати фонематичний слух та дрібну моторику, пам’ять, мислення, зв’язне мовлення.
Обладнання: демонстраційні малюнки, літери, картки, олівці, керамічні фігурки, «педагогічна пісочниця».
Хід заняття
І. Нервово-психологічна підготовка
Уже дзвінок нам дав сигнал,
Працювати час настав,
То ж і ми часу не гаймо,
Роботу швидше починаймо.
Першими сядуть діти, в іменах яких є звук [р], [л]; потім сядуть діти, в прізвищах яких є звуки [р], [л], а останніми сядуть ті діти, в яких ні в іменах, ні в прізвищах звуків [р], [л] не мають.
ІІ. Повідомлення теми заняття.
1. Діти, послухайте загадки:
Я руда, низького росту,
Хитра я і пишно хвоста.
До курей я вельми ласа –
В них таке смачненьке м’ясо.
(лисичка)
Який перший звук у цьому слові? [л]
Костяну сорочку маю
І ніколи не знімаю, -
У сорочку костомаху
Я ховаюся від страху.
(черепаха)
Який третій звук у цьому слові? [р]
2. Повідомлення теми
Так які два звуки ми будемо вчитися розрізняти? [р], [л]
3. Артикуляція звуку [р].
Губи набувають положення наступного голосного; зуби злегка розкриті; кінчик язика широкий, напружений, вібрує у повітряному струмені. Бокові краї язика зімкнені з верхніми кутніми зубами. М’яке піднебіння закриває прохід повітря через ніс; голосові зв’язки зімкнуті й вібрують; струмінь видихуваного повітря інтенсивний, видихається крізь вузьку щілину між кінчиком язика і верхніми зубами.
4. Характеристика звуку [р].
приголосний
сонорний
[р] передньоязиковий
дрижачий
твердий
5. Артикуляція звуку [л].
Губи в положенні наступного голосного; зуби замкнені або трохи рзкриті; кінчик язика звужений і торкається верхніх різців; бічні краї язика припідняті, складені всередині, не змикаються з верхніми кутніми зубами; м’яке піднебіння закриває прохід повітря проходить крізь щілину, яка утворюється між краями язика і корінними зубами; голосові зв’язки зімкнуті і вібрують.
6. Характеристика звуку [л].
приголосний
сонорний
[л] передньоязиковий
щілинний
твердий
7. Співставлення звуків [р], [л].
Чим відрізняється звук [р] від [л]?
8. Що спільного між ними?
9. Це ми говорими про звуки. А це що написано?
(логопед показує демонстраційні картки [р], [л])
Це букви.
А чим відрізняється звук від букви? – звук ми чуємо і вимовляємо, а букви бачимо і пишемо.
10. Ми відгадували загадки про лисичку і черепаху.
- Це хто такі? – Це тварини.
- Це які тварини? Дикі чи домашні? – Це дикі тварини.
- Де живуть? – Лисичка живе у лісі, а черепаха живе у річці, морі і на землі. Цю тварину можна назвати земноводною.
- Від яких двох слів утворилося це велике слово? Може ви мені підкажете? – (земля, вода)
От саме ця черепаха пропонує виконати такі завдання:
а) Олівці.
- зібрали однією рукою олівці, потім другою;
- покатали олівці в долоньках;
- переклали олівець між пальчиками;
- потримали олівці кожним пальчиком двома руками. Показати олівці, в кольорі якого є звук [р]. Придумати речення з кольорами, які мають звуки [р], [л].
б) Написати олівцем букву [л] на піску. Пальчиками відчули букву, виклали камінчиками. Подивились на дошку. На що схожі наші букви [р], [л]?
Правильно: дзвіночок і прапор. Запишемо слова під дзвіночком і прапором.
лимон редис
дятел комар
ялинка трава
в) Гра «Зачарований кущ»
Під кущем малюнки. Діти беруть малюноу, роблять до них схеми – моделі слів, ділять слова на склади. Місце звука в слові (початок, середина, кінець), в якому складі знаходиться звук [р], [л]?
г) Черепаха просить відшукати у піску «зачаровані яєчка» (у «кіндер сюрпризах»). Треба завдання виконати правильно, щоб їх розчарувати для того, щоб народилися здорові черепашенята.
Р – ромашка, риба, раиа, рука
Л – липа, лапа, лото, лин
Р – брат, трава, дрова, кріт, краса
Л – злива, слива, слава, пліт, платя
Р – комар, товар, мотор, цукор
Л – пенал, бокал, метал, канал
Р – марка, парта, гарбуз
Л – вальс, голос, колос
В якій позиції звук [р], [л] буде
- на початку ( Р, Л)
- середині ( Р, Р, Л, Л)
- кінці слова (Р, Л)
д) Знайти у піску зариті керамічні фігури. Розставити під буквами, що написані на піску.
Р Л РЛ звуки відсутні
11. Молодці! Черепаха вами дуже задоволена! Вона дякуює вам за спільно проведене заняття.
Застосування видів нетрадиційного масажу рук дитини на корекційному занятті з прийменником
Автор Трішина В. М.
вчитель вищої кваліфікаційної категорії, старший вчитель логопедичного пункту при Яготинському НВК №2 Яготинської районної ради Київської області
Тема: Застосування видів нетрадиційного масажу рук дитини на корекційному занятті з прийменником
Мета: Розвивати мілку моторику пальців, нормалізувати тонус м’язів голосового, дихального та артикуляційного апарату, розвиток мовлення, уваги, фонематичного слуху. Ознайомити дітей з прийменником, вчити писати «маленькі» слова окремо від інших слів
Хід заняття
1. Просторове значення прийменника
Діти, підніміться з-за парт. Підійдіть до мене. Вишикуйтесь в шеренгу білядошки.
Дайте відповіді на запитання.
Хто стоїть за…?
Хто стоїть між…? Поряд…? Перед…?
Добре, дітки, сідайте.
Коли ми виконували це завдання, я виділяла маленькі слова за, між, поряд, перед, поруч. Сьогодні ми з вами і будемо говорити саме за ці слова, які уточнюють, де саме стоїть той чи інший учень, де саме потрібно покласти предмет, іграшку, без яких наша мова стає незрозумілою.
2. Семантичне значення прийменника
Розсмістіть іграшки в різних місцях кабінету.
Діти відповідають на питання про місцезнаходження іграшки. Складають речення, записують на дошці і в зошиті. Виділяють маленьке слово.
3. У вас на парті лежать горішки, шишки, мішечки з квасолею.
Візьміть в руки горішок і маркер, і намалюйте горішку личку. А тепер візьмемо цей горішок в долоньку і виконаємо вправи, читаючи віршик:
Наш горішок – мандрівник,
Мандрувати здавна звик,
Він ліворуч помандрує –
Разом з ними потанцює,
Далі він мандрує в гори,
В гори і долини,
А в долині наш горішок
квіточку зустріне.
Він до неї посміхнеться,
До пелюсточок торкнеться
Та вже час і повертати.
Тут і вечір опустився
Наш горішок геть стомився,
І додому покотився.
- А тепер покладіть горішки на парту. Давайте придумаємо речення із цим словом. І обов’язково в цьому реченні повинно бути маленьке слово.
Горішок росте на горісі.
Яке маленьке слово в цьому реченні?
На зиму білки запасають горіхи.
Під деревом лежить багато горіхів.
Записати речення самостійно в зошитах, виділити прийменник.
Запам’ятайте! Маленьке слово з наступним пишеться окремо.
4. Робота на дошці.
Вставити прийменники:
… дорозі йшов дідусь … з паличкою.
… стежині діти бігли … лісу.
Барсук живе … галявині … дуба.
Оля витягла книги … портфеля … стіл.
… лісі діти каталися … гірки … санчатах.
5. Пригадати маленькі слова з букв по кількості крапок, записати в зошит, виділити їх зеленим кольором.
…, …, …, … .
В, у, до, по, на, над, під, без, про, між, з-під, біля, з-за, через, поруч, поряд.
6. Виправити помилки.
Ваза стояла по столі.
За небі світить сонце.
На Олі олівець.
7. Виправити помилки. Звернути увагу на те, що прийменник вимагає від іменника певної морфологічної форми.
Човен пливе від берегом.
Кіт сидить на дах.
Діти сіли на санчат.
Діти повернулися із театр.
8. Візьміть в руки шишки. І виконаємо вправи, читаючи віршик.
Шишка впала,
Не розбилась,
Шишка в трави закотилась,
І іду, іду, іду,
Шишечку соснову я в траві знайду.
Шишечка соснова,
Шишка ялинкова.
Шишки люблять білки,
З ними грають дітки.
9. Мішечок з квасолею. Перебираємо квасолинки, рахуємо. Мішечком робимо масаж долоньок.
10. «Їжачок». Аплікатор Ляпко.
Їжачок, їжачок,
Поколи нам ручки.
Поколи, поколи,
Щоб міцнішими були пучки.
Діти, що значить слово «пучки»? Скласти речення з цим словом.
11. Гра з м’ячем «Навпаки».
В поле – з поля;
Над вікном – під вікном;
До дверей – від дверей;
Перед уроком – після уроку.
12. Накреслити схеми речень, виділити прийменники.
Мураха сховалася під листом.
______ _______ під ______.
По небу пливуть хмари.
По ____ ______ ____.
Верби ростуть біля річки.
_____ _______ біля _____.
Яблуко впало з гілки.
_____ ______ з _____.
13. Підсумок.
Діти, що вам найбільше сподобалося на занятті? Про що саме ми сьогодні говорили? Я думаю, що ми з вами запам’ятаємо, що «маленькі» слова мають своє значення, товаришують з іншими словами і пишуться завжди окремо.
Розвиток зв'язного мовлення учнів з особливими потребами
(з досвіду роботи вчителя-логопеда логопедичного пункту при Яготинському НВК №2)
Розвиток зв’язного мовлення є провідним принципом навчання рідної мови розумово відсталих учнів. Зараз до програм з мовлення допоміжних шкіл до змісту введені нові теми "Мова і мовлення","Текст". Саме з вивчення цих тем має розпочинатися навчання рідної мови. Певна підготовка в цьому напрямі проводиться в 1-4класах на основі слова, словосполучення, речення. З 5 класу розпочинається ознайомлення учнів із особливостями мовлення, його типами, стилями, лексичним змістом, завершеністю, від яких залежить правильність побудови зв’язних висловлювань, їх змістовність, цілеспрямованість. Психолінгвістика розглядає мовлення, як один із видів людської діяльності, що потребує специфічних умінь:орієнтуватися в умовах спілкування, планувати висловлювання,реалізувати намічену програму, контролювати хід і наслідки процесу мовлення. В методиці розроблено систему навчання зв’язного мовлення, яка охоплює осмислення теми і визначення основної думки, формування усного або писемного мовлення, відбір і систематизація матеріалу.
Учні мають засвоїти загальні закономірності побудови зв’язних висловлювань і навчатись застосовувати їх. Поняття текст охоплює найрізноманітніші завершені висловлювання: розповідь,опис, роздум, лист, замітку тощо. Основним методичним прийомом навчання учнів зв’язного мовлення є аналіз текстів.
Текст, як відомо, складається з окремих речень, але сукупність речень не завжди є текстом. Наприклад, речення.
Блакитне небо дихало на землю теплом. Жовте листя падає з дерев. Повітря взимку прозоре не становлять тексту, оскільки позбавленні будь-якого смислового зв’язку. Але і цього не достатньо для творення тексту. Необхідно, щоб речення були тематично пов’язані між собою. Наприклад: Настала осінь. Тільки ялинки зеленіють у лісі. Птахи збираються у зграї. Пожовкло листя на деревах. Восени дме холодний вітер. З дерев опадає листя. Тема одна. Але немає послідовності. Треба, щоб кожне наступне речення,
продовжувало і доповнювало попереднє. Ми вчимо дітей упорядковувати речення. Обов'язково треба, щоб текст мав завершеність. Тема часто концентрується в його назві - заголовку. Можуть бути тексти з одного або двох речень. Це лозунги, заклики, прислів’я, крилаті вислови, загадки, частівки, коломийки, вірші-мініатюри. Структуру кожного тексту визначає тип мовлення. У допоміжній школі учнів ознайомлюють з найбільш розповсюдженими типами мовлення: розповіддю, описом і роздумом. Залежно від мети висловлювання набуває відповідної форми: розповідь, коли повідомляється про послідовний розвиток певних подій; опис, якщо створюється уявлення про якийсь предмет, явище, його зовнішній вигляд або ознаки виявлення; роздум, для того щоб довести або заперечити свою думку, погляд на подію, розкрити між явищами дійсності. Для розповіді характерне художнє висвітлення певних подій у часі. З цим типом і художнім стилем мовлення учні знайомляться на уроках читання. Послідовність розповіді передбачає експозицію (ознайомлення з обстановкою, персонажами), зав’язку
(початок події), розгортання події і кульмінацію ( найбільш напружений момент), розв'язку (завершення) змісту. У художній розповіді зустрічаються описи, роздуми, діалоги, яких немає у текстах інших типів. Опис - у певній системі показує характерні ознаки об’єкту. Звертається увага на кожну деталь, що сприяє формуванню цілісного уявлення про об’єкт. Для опису застосовується художній, діловий і науковий стилі. Художній стиль учні вивчають читаючи твори, які містять пейзаж, опис зовнішності героїв, місця події. Особливої чіткості потребують ділові описи. Учні допоміжної школи мають добре їх знати з огляду на особливості професійно-трудового навчання, коли необхідно словесно описати технологію виготовлення виробу. Науковий стиль учні зустрічають в текстах природознавства, математики тощо. За новою
програмою з рідної мови учні ознайомлюються з роздумом. Але матеріалу по цьому мало. Таке висловлення як роздум є дуже важливим. Тут учні повинні вміти, аналізувати, класифікувати,добирати докази. Прикладом такого висловлювання - роздуму може бути текст "Бережи здоров"я"- 4 клас. Отже з такими теоретичними відомостями треба знайомити учнів допоміжної школи практично. Характерні для розумово відсталих дітей мовленнєва замкненість, намагання ухилитися від спілкування. Причини слабкої мовленнєвої активності дуже різноманітні. Значну роль тут відіграють загальна психічна млявість, а також бідність запасу уявлень, утруднення сприймання та усвідомлення мови співрозмовника, сором'язливість тощо. Вагомим моментом, який ускладнює всі ці причини є недостатня мотивізація їхнього мовлення, особливо з незнайомими людьми. Тому ця робота - одне з першочергових завдань учителя.
У наших дітей висловлювання за змістом близького до побуту легша. А ось в умовах словесних вправ - важче. Тому для мовленнєвої діяльності доцільно використовувати профнавчання, шкільний побут, режимні моменти, художню самодіяльність, гурткову роботу, самоврядування. Заняття з розвитку зв’язного мовлення можливо організовувати як ігри, тематичні бесіди, тобто дитині необхідно створювати такі умови, за яких він змушений з нами говорити. Важливою вимогою є наявність об’єкта спілкування. Ним може бути вчитель, однокласник, іграшка і інші. Для учнів найбільший авторитет - це вчитель. Тому зразкове мовлення вчителя - приклад для наслідування. Вчитель повинен бути вимогливим до мовлення учнів, звертати увагу не тільки на його форму, а й на оформлення своїх думок (неправильні фрази, недоречно вжиті слова) – все треба виправляти. Можна організовувати взаємоконтроль. Це треба робити так, щоб не образити дитину, не відбити охоту включатися в роботу класу. Дуже бажана позитивна оцінка найменших успіхів учня. Це викликає задоволення, активізує його, є стимулом для висловлювання.
Комментариев нет:
Отправить комментарий