Розвиток зв'язного мовлення учнів з особливими потребами

(з досвіду роботи вчителя-логопеда логопедичного пункту при Яготинському НВК №2)

Розвиток зв’язного мовлення є провідним принципом  навчання рідної мови розумово відсталих учнів. Зараз до програм з мовлення допоміжних шкіл до змісту введені нові теми "Мова і мовлення","Текст". Саме з вивчення цих тем має розпочинатися навчання рідної мови. Певна підготовка в цьому напрямі проводиться в 1-4класах на основі слова, словосполучення, речення. З 5 класу розпочинається ознайомлення учнів із особливостями мовлення, його типами, стилями, лексичним змістом, завершеністю, від яких залежить правильність побудови зв’язних висловлювань, їх змістовність, цілеспрямованість. Психолінгвістика розглядає мовлення, як один із видів людської діяльності, що потребує специфічних умінь:орієнтуватися в умовах спілкування, планувати висловлювання,реалізувати намічену програму, контролювати хід і наслідки процесу мовлення. В методиці розроблено систему навчання зв’язного мовлення, яка охоплює осмислення теми і визначення основної думки, формування усного або писемного мовлення, відбір і систематизація матеріалу.

Учні мають засвоїти загальні закономірності побудови зв’язних висловлювань і навчатись застосовувати їх. Поняття текст охоплює найрізноманітніші завершені висловлювання: розповідь,опис, роздум, лист, замітку тощо. Основним методичним прийомом навчання учнів зв’язного мовлення є аналіз текстів.

Текст, як відомо, складається з окремих речень, але сукупність речень не завжди є текстом. Наприклад, речення.

Блакитне небо дихало на землю теплом. Жовте листя падає з дерев. Повітря взимку прозоре не становлять тексту, оскільки позбавленні будь-якого смислового зв’язку. Але і цього не достатньо для творення тексту. Необхідно, щоб речення були тематично пов’язані між собою. Наприклад: Настала осінь. Тільки ялинки зеленіють у лісі. Птахи збираються у зграї. Пожовкло листя на деревах. Восени дме холодний вітер. З дерев опадає листя. Тема одна. Але немає послідовності. Треба, щоб кожне наступне речення,

продовжувало і доповнювало попереднє. Ми вчимо дітей упорядковувати речення. Обов'язково треба, щоб текст мав завершеність. Тема часто концентрується в його назві - заголовку. Можуть бути тексти з одного або двох речень. Це лозунги, заклики, прислів’я, крилаті вислови, загадки, частівки, коломийки, вірші-мініатюри. Структуру кожного тексту визначає тип мовлення. У допоміжній школі учнів ознайомлюють з найбільш розповсюдженими типами мовлення: розповіддю, описом і роздумом. Залежно від мети висловлювання набуває відповідної форми: розповідь, коли повідомляється про послідовний розвиток певних подій; опис, якщо створюється уявлення про якийсь предмет, явище, його зовнішній вигляд або ознаки виявлення; роздум, для того щоб довести або заперечити свою думку, погляд на подію, розкрити між явищами дійсності. Для розповіді характерне художнє висвітлення певних подій у часі. З цим типом і художнім стилем мовлення учні знайомляться на уроках читання. Послідовність розповіді передбачає експозицію (ознайомлення з обстановкою, персонажами), зав’язку

(початок події), розгортання події і кульмінацію ( найбільш напружений момент), розв'язку (завершення) змісту. У художній розповіді зустрічаються описи, роздуми, діалоги, яких немає у текстах інших типів. Опис - у певній системі показує характерні ознаки об’єкту. Звертається увага на кожну деталь, що сприяє формуванню цілісного уявлення про об’єкт. Для опису застосовується художній, діловий і науковий стилі. Художній стиль учні вивчають читаючи твори, які містять пейзаж, опис зовнішності героїв, місця події. Особливої чіткості потребують ділові описи. Учні допоміжної школи мають добре їх знати з огляду на особливості професійно-трудового навчання, коли необхідно словесно описати технологію виготовлення виробу. Науковий стиль учні зустрічають в текстах природознавства, математики тощо. За новою

програмою з рідної мови учні ознайомлюються з роздумом. Але матеріалу по цьому мало. Таке висловлення як роздум є дуже важливим. Тут учні повинні вміти, аналізувати, класифікувати,добирати докази. Прикладом такого висловлювання - роздуму може бути текст "Бережи здоров"я"- 4 клас. Отже з такими теоретичними відомостями треба знайомити учнів допоміжної школи практично. Характерні для розумово відсталих дітей мовленнєва замкненість, намагання ухилитися від спілкування. Причини слабкої мовленнєвої активності дуже різноманітні. Значну роль тут відіграють загальна психічна млявість, а також бідність запасу уявлень, утруднення сприймання та усвідомлення мови співрозмовника, сором'язливість тощо. Вагомим моментом, який ускладнює всі ці причини є недостатня мотивізація їхнього мовлення, особливо з незнайомими людьми. Тому ця робота - одне з першочергових завдань учителя.

У наших дітей висловлювання за змістом близького до побуту легша. А ось в умовах словесних вправ - важче. Тому для мовленнєвої діяльності доцільно використовувати профнавчання, шкільний побут, режимні моменти, художню самодіяльність, гурткову роботу, самоврядування. Заняття з розвитку зв’язного мовлення можливо організовувати як ігри, тематичні бесіди, тобто дитині необхідно створювати такі умови, за яких він змушений з нами говорити. Важливою вимогою є наявність об’єкта спілкування. Ним може бути вчитель, однокласник, іграшка і інші. Для учнів найбільший авторитет - це вчитель. Тому зразкове мовлення вчителя - приклад для наслідування. Вчитель повинен бути вимогливим до мовлення учнів, звертати увагу не тільки на його форму, а й на оформлення своїх думок (неправильні фрази, недоречно вжиті слова) – все треба виправляти. Можна організовувати взаємоконтроль. Це треба робити так, щоб не образити дитину, не відбити охоту включатися в роботу класу. Дуже бажана позитивна оцінка найменших успіхів учня. Це викликає задоволення, активізує його, є стимулом для висловлювання.